На західному підніжжі городища стародавнього Пліснеська у долині серед лісів сховався Підгорецький Благовіщенський монастир Чину Святого Василія Великого. Він є одним із добре відомих в краю та за його межами осередків чернецтва в Україні, оповитого славою княжого походження. Доля цієї давньої чернечої обителі, Її заснування, початки діяльності пов’язані із старовинним містом Пліснеськ, яке згадується у давніх літописах.
1180 р. Час заснування Пліснеського монастиря, що пізніше став називатися Підгорецьким. Першу монастирську церкву, і власне монастир, було збудовано коштом княжни Єлени  на південно-східній околиці древнього літописного міста Пліснеська.
Даний історичний факт підтверджує відповідний текст меморіальної таблиці, яка вмурована у стіну теперішньої монастирської церкви (1700 р. )
Січень 1241 р. Знищення княжого града Пліснеська – важливого оборонного, ремісничого, торгового і культурного центру краю монголо-татарською ордою.
Збереглася лише збудована за княжни Єлени церква. І стояла ця церква – церква Преображення Господнього аж до 1706 року.

Червень 1583 р. Відродження чернечої обителі на Пліснеську іноком святої гори Афонської по імені Зосима що був родом із Білого Каменя. Тут інок Зосима своїми щирими молитвами до Бога укріплював душі побожних краян, палкими словами науки Божої повчав богомільних прочан. І стали горнутися до Пліснесько-Підгорецької чернечої обителі громадно люди з околиць та подальших сторін краю.
Друга половина XVI ст. – перша половина XVII ст. Першим фундатором заново відродженого монастиря була українська знатна родина Даниловичів, родовим помістям якої був Олеський замок, що знаходився за декілька кілометрів.
1659 – 1665 роки. Розвиток чернечого життя в Підгорецькіій обителі на Пліснеську. Розбудова монастиря за ігумена Іллі Гостиславського, ченця, що був виходцем зі Скиту Манявського. З ласки Божої, старанням ченців монастиря-братів і отців Чину тут було споруджено церкву трапезну, нові келії, ряд господарських будівель, а сам монастир обведено оборонною стіною. В монастирі вже на той час налічувалось більше 20 ченців. Тогочасний монастир знаходився трохи вище теперішнього на невеликій території колишнього городища, частково на місці теперішнього монастирського цвинтаря.
1664 р. На території монастиря було споруджено церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Серпень 1672 р. Під час великого походу турків на Україну в Галичину один із татарських загонів розорив Підгорецький монастир.
Лютий 1688 р. Під час чергового грабіжницького набігу татар на міста і села Галичини, в тому

числі Бродівського повіту, вони хоча і оточили чернечу обитель, але не наважилися на штурм монастирських укріплень.
1691 р. В монастирі побудовано нову церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, яка була споруджена із дерева подарованого на Її побудову жителем с. Суходоли – Михайлом Демковичем.
1692 р. В монастирі побудовано церкву Усікновення Глави Іоанна Хрестителя. Тоді ж Євстахій Вознякевич подарував монастиреві ікону Пресвятої Богородиці.
14 квітня 1694 р. На основі подання матеріалів Духовної комісії про правдивість чудотворних дійств від ікони Божої Матері Пресвятої Богородиці в церкві Різдва Пресвятої Богородиці с.Голубиці єпископ Йосиф Шумлянський своєю грамотою проголосив Підгорецьку ікону Божої Матері благодатною – Чудотворною.
17 квітня 1694 р. Чудотворну ікону Божої Матері із с.Голубиці торжественною процесією, за участю дуже великої кількості людей, духовенства і монахів перенесено до Підгорецької чернечої обителі.
25 лютого 1695 р. Чудесне спасіння чернечої обителі на Пліснеську під час нападу татар на Бродівський повіт в ході чергового їх останнього великого набігу на Галичину.
1699 – 1772 роки. Дальший розвиток чернечого життя в Підгорецькій обителі, що на Пліснеську. В даному монастирі на той час налічувалося 29 ченців – отців і братів Чину. Підгорецька обитель стала одним із провідних чернечих осередків ЧСВВ, серед 129 василіанських монастирів.
1700 р. Підгорецький монастир стараннями єпископа Йосифа Шумлянського прийшов до з’єднання з Апостольським  Престолом.

1702 р. В монастирі з дерева споруджено церкву св.Онуфрія.
Липень 1706 р. Старовинна монастирська церква побудована ще за княжни Єлени припинила своє існування.
1708 р. В монастирі з каменю побудовано дзвіницю, на якій встановили 25 дзвонів.
1717 р. В монастирі з дерева споруджено нову церкву Усікновення Чесної Глави Іоанна Хрестителя.
1726 р. Велика пожежа в монастирі, в результаті якої згоріли чи частково зазнали значних  пошкоджень дерев’яні церкви, дзвіниця, частково келії, а також монастирська бібліотека-архів.
1726 – 1754 роки. Спорудження сучасної монастирської церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії, будівництво якої тривало довго і було в основному завершене до 1750 року. Але оздоблення та художньо – декоративні роботи продовжувались практично до 1759 року. Споруда церкви являє собою пам’ятку барокової архітектури  галицької школи XVIII ст.
1754 – 1759 роки. Виготовлення і встановлення великого іконостасу – вівтаря, що став окрасою церкви, створеного за проектом архітектора Павла Гіжицького, виконаного митцем – різьбярем Степаном із Кременця. Давній бароковий іконостас –

видатна пам’ятка українського культурного мистецтва другої половини XVII ст.
70 – 80 роки XVIII ст. У монастирі діяла філософсько – богословська студія. Монастирська бібліотека згідно реєстрів книг, нараховувала на 1699 рік 74 томи різноманітних рукописних і друкованих книг церковно – слов’янською, українською, польською, латинською, грецькою мовами (відповідно, на 1705 р. - 
155 томів, 1730 р. -  199, на 1782 р. – 279 томів, на 1804 р. – 445 томів із них 16 рукописи XVI – XVII ст. ). Крім релігійно – богословських дана бібліотека містила книги з філософії, загальної історії, вітчизняної історії, історії Церкви, природознавства, правознавства, військової справи, полемічної літератури та ін., а також чимало різноманітних збірників. Необхідно також зауважити, що серед них було багато рідкісних і цінних книг.
1771 – 1786 роки. В Підгорецькому монастирі ЧСВВ був побудований монастирський будинок, який згодом після реконструкції і добудови, набрав сучасного вигляду.
Кінець XVII – 2 половина XVIII ст. Діяла василіанська мистецька школа.
1782 – 1888 роки. Спроба ліквідації Підгорецького монастиря ЧСВВ в ході церковних реформ австрійського уряду цісаря Йосифа II. Загрозу ліквідації монастиря вдалося усунути лише завдяки парохіальній праці підгорецьких ченців у церкві с. Голубиця.
Березень 1861 р. Підгорецькі ченці – василіани першими в Україні пошанували пам’ять Великого

Кобзаря – Тараса Шевченка після його смерті.  Про це свідчить відповідний запис в монастирському Помяннику та текст меморіальної таблиці, що вмонтована в стіну монастирської церкви.
Червень 1867 р. Над джерелом, під горою вибудовано з каменю нову каплицю.
20 – 30 роки XX ст. Монастир ЧСВВ став осередком духовного і релігійного життя краю. Тут щорічно відбувалися багатолюдні відпусти.
Березень – травень 1946 року. Ліквідація Підгорецького монастиря ЧСВВ. Арешти, висилка отців і братів Чину – монахів даного монастиря. В монастирській церкві на Пліснеську незважаючи на всілякі утиски та обмеження з боку місцевих компартійних і радянських органів влади, служби Божі проводилися ще тривалий час.
3 серпня 1960 р. Закриття  монастирської церкви на Пліснеську, згідно з рішенням Львівської обласної ради, за поданням Олеської районної ради, при „добровільній згоді на те віруючих”. Приміщення церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії було перетворено на склад для потреб облтубсанаторію. В каплиці тривалий час знаходилася дизельна електростанція. Фігуру Божої Матері, що стояла на подвір’ї біля церкви, місцеві компартійні активісти тайком вночі зняли з постаменту, вивезли в ліс і кинули в дебру. Пізніше Її на звалищі знайшов житель села Михайло Микитин.
60 – 80 роки. Дієва підпільна релігійно – церковна організація УГКЦ, яка незважаючи на тотальне знищення

і жорстокі переслідування, зберегла свою структуру, дбала про виховання вірних їй західних українців на національних релігійно – духовних традиціях.
19 листопада 1989 р. Вперше, після довгих років закриття, перед дверима монастирської церкви о. Володимир Палчинський відправив молебен до Серця Христового.
24 грудня 1989 р. Вперше після відкриття монастирської церкви, в ній була проведена Свята Літургія на Різдво Христове. Чернеча обитель на Пліснеську знову воскресла. Першим настоятелем відновленої обителі став о. Павло Яхимець.
7 квітня 1991 р. Чудотворний образ Божої Матері, після декількох десятиліть вимушеної відсутності повернувся на головний вівтар монастирської церкви. Чудотворну  ікону Божої Матері зберегла і передала у відроджений монастир родина Михайла Пігана.
1990 – 1994 роки. Після відродження Підгорецького монастиря почався його капітальний ремонт.
1991 – 1992 роки. Заново відроджено Маріїнінську дружину в с.Підгірці.
1995 – 2004 роки. Стараннями настоятелів о. Володимира Вірсти, о. Теодора Пилявського, о. Григорія Бардака, о. Степана Романика, о. Романа Шелепко, о. Назарія Леха за активної участі братів Чину та жителів с. Підгірці триває розбудова Підгорецького монастиря . Споруджено браму-дзвіницю, в’їздну браму , побудовано новий монастирський корпус.
1998 – 1999 роки. Проведено реставрацію ікони Підгорецької Божої Матері.

Серпень 2000 р. В монастирі урочисто відзначено 2000 літній ювілей Різдва Христового. Видано книжечку – буклет «Підгорецький василіанський монастир».
2003 – 2004 роки. В монастирі проводяться духовні реколекції для віруючих різних верств населення.
Століттями вимірюється час, впродовж якого йшли і йдуть шляхами – дорогами люди з околиць та подальших сторін краю до чудотворної ікони Божої Матері Підгорецького монастиря, що здавна звався Пліснеським. І так буде завжди. І стоятиме ця давня василіанська обитель на славу Божу навіки.